Діагностика вогнищевих уражень печінки – складна міждисциплінарна проблема. Своєчасно поставлений правильний діагноз є ключовим фактором, який визначає необхідність того чи іншого виду лікування, а також прогноз його ефективності. В даний час всі методи променевої діагностики можуть застосовуватися для досягнення цієї мети.
Провідним на етапі первинної діагностики найчастіше виявляється УЗД.
ЗОБРАЖЕННЯ 1: УЗД печінки.
КТ з багатофазовим болюсним контрастуванням відіграє велику роль у передопераційній підготовці пацієнта, надаючи інформацію про ангіоархітектоніку печінки, співвідношення дрібних судин з вогнищевими ураженнями, наявність локальних звапнень та ін.
ЗОБРАЖЕННЯ 2: КТ печінки.
Радіонуклеїдні методи (ПЕТ, ОФЕКТ) вирішують конкретні завдання диференціальної діагностики та/або стадіювання процесу, у тому числі виявлення віддалених метастазів.
ЗОБРАЖЕННЯ 3: ПЕТ печінки.
Традиційний рентгенографічний метод зберігає певне значення у вигляді ангіографічних досліджень та холангіографічних процедур, що передбачають, як правило, не лише вирішення діагностичних питань, а й здійснення лікувальної маніпуляції.
ЗОБРАЖЕННЯ 4: Ангіографія портальної вени.
Арсенал перелічених засобів візуалізації в більшості випадків дозволяє встановити природу патологічного утворення, визначитися з тактикою ведення пацієнта і висловитися про ймовірний прогноз, проте нерідко «золотим стандартом» постановки остаточного діагнозу залишається пункційна біопсія печінки, але, на жаль, це інвазивний метод діагностики, що має свої обмеження, протипоказання та можливі ускладнення.
ЗОБРАЖЕННЯ 5: Біопсія печінки під контролем УЗД.
За останні роки МРТ стала одним із провідних методів неінвазивної променевої діагностики патології гепатобіліарної системи.
ЗОБРАЖЕННЯ 6: МРТ печінки.
З моменту свого виникнення до теперішнього часу метод постійно розвивається та вдосконалюється. Відсутність променевого навантаження, висока тканинна контрастність одержуваних зображень (можливість її змінювати, пригнічуючи МР-сигнал від тієї чи іншої тканини), довільний вибір площини зрізів, застосування фізіологічних рідин (кров, жовч, таке інше) як природного контрасту, а також широкі можливості програмного забезпечення визначили інтерес дослідників у цьому напрямі.
Поява МР-томографів з напруженістю магнітного поля 1,5 Тл і вище, сильніші градієнтні та надшвидкі імпульсні послідовності, розробка алгоритмів паралельного збору даних і вдосконалення радіочастотних котушок, а також прогрес у розвитку програмного забезпечення дозволили вирішити багато проблем, кардинально покращивши якість одержуваних зображень та скоротивши час сканування до мінімуму.
Розробка та впровадження у клінічну практику тканеспецифічних контрастних агентів стало одним із провідних напрямків розвитку МРТ останніх років. Дані речовини вибірково накопичуються певними структурами тіла людини, дозволяючи висловлювати думку про гістологічну (тканинну) будову області інтересу.
Гепатотропні контрастні препарати – це речовини на основі гадоксетової кислоти, які селективно захоплюються поверхневими рецепторами інтактних (не змінених) гепатоцитів та накопичуються здоровою тканиною печінки. Вогнища, де функція клітин печінки знижена або втрачена повністю (кісти, гемангіоми та більшість злоякісних пухлин), не накопичують препарат або посилюються слабкіше за здорову паренхіму органу.
Крім нових (специфічних) властивостей даних речовин за ними збереглися і якості позаклітинного контрасту, що дозволяє отримувати відразу після ін'єкції зображення в традиційні динамічні фази (артеріальну, портально- венозну). Виводиться препарат з організму приблизно в рівному співвідношенні через жовчовидільну систему та нирки, тому в рамках одного дослідження можливе проведення ще й контрастної МР-холангіографії.
З'ясувалося також, що взаємодія гадоксетової кислоти з альбумінами крові призвело до посилення удвічі Т1 релаксуючих властивостей препарату, що в сукупності з кумулятивним механізмом накопичення дозволило скоротити концентрацію Гадолінію в продукті в чотири рази, знизивши тим самим ризик системних ускладнень у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.
МРТ ІЗ ГЕПАТОТРОПНИМИ КОНТРАСТНИМИ ПРЕПАРАТАМИ:
- високо інформативно у виявленні дрібних вогнищ ураження печінки, а також ефективніше за КТ та ПЕТ/КТ у виявленні метастазів колоректального раку;
ЗОБРАЖЕННЯ 7: КТ та МРТ печінки з контрастом, метастази колоректального раку.
ЗОБРАЖЕННЯ 8: МРТ печінки, метастаз колоректального раку.
- дозволяє проводити диференціацію фокальної нодулярної гіперплазії (її ще називають вогнищевою вузловою гіперплазією, ФНГ/ВВГ) та гепатоцелюлярного раку;
ЗОБРАЖЕННЯ 9: МРТ печінки з гепатотропним контрастом
- при цирозі печінки є потенційним біомаркером ступеня пошкодження гепатоцитів (дозволяє опосередковано оцінити їх функцію), а також дозволяє диференціювати вузли різного ступеня дисплазії та гепатоцелюлярний рак;
ЗОБРАЖЕННЯ 10: Диспластичний вузол низкого ступеню на фоні цирозу печінки.
ЗОБРАЖЕННЯ 11: Диспластичний вузол високого ступеню на фоні цирозу печінки.
ЗОБРАЖЕННЯ 12: Гепатоцелюлярна карцинома на фоні цирозу печінки.
- контрастування жовчних протоків і жовчного міхура в гепатобіліарну фазу, дозволяє оцінити індивідуальну їхню анатомію, а за наявності їхнього блоку, виявити його локалізацію та причину.
ЗОБРАЖЕННЯ 13: Контрастна МР-холангіографія з гепатотропним контрастом.
Ціни на МРТ діагностику